урчати

УРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону.

Хлопцеві незручно було лежати, подушка заважала вільно дихати і він урчав (Грим., Син.., 1950, 171);

*Образно. Черемош, як приборканий звір, ледве чутно урчав під ногами (Мур., Бук. повість, 1959, 31).

Значення в інших словниках

1. урчати — урча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. урчати — див. ворчати  Словник чужослів Павло Штепа
3. урчати — УРЧА́ТИ див. вурча́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. урчати — -чу, -чиш, недок. Видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону.  Великий тлумачний словник сучасної мови