1. Словник української мови в 11 томах

урчати

УРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону.

Хлопцеві незручно було лежати, подушка заважала вільно дихати і він урчав (Грим., Син.., 1950, 171);

*Образно. Черемош, як приборканий звір, ледве чутно урчав під ногами (Мур., Бук. повість, 1959, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урчати — урча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. урчати — див. ворчати Словник чужослів Павло Штепа
  3. урчати — УРЧА́ТИ див. вурча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. урчати — -чу, -чиш, недок. Видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону. Великий тлумачний словник сучасної мови