усобник —
див. бунтар, диверсант, дисидент, інтриган, фронда
Словник чужослів Павло Штепа
усобник —
УСО́БНИК, а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні... Не ви [гори] прокляті... а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Т. Шевченко).
Словник української мови у 20 томах
усобник —
-а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній).
Великий тлумачний словник сучасної мови
усобник —
УСО́БНИК, а, ч. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні… Не ви [гори] прокляті… а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Шевч., II, 1963, 42).
Словник української мови в 11 томах
усобник —
Усобник, -ка м. Крамольникъ. Не ви прокляті, а гетьмани, усобники ляхи погані. Шевч. 142.
Словник української мови Грінченка