усобник
УСО́БНИК, а, ч.
Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній).
Ні, ні... Не ви [гори] прокляті... а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)