ухати —
ухаю, ухаєш і ухкати, ухкаю, ухкаєш, недок., ухнути, ухну, ухнеш, док. 1》 Вигукувати "ух". || Видавати глухий низький крик (про сича, сову). 2》 перен. Утворювати сильний і глухий звук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ухати —
У́ХАТИ, у́хаю, у́хаєш і У́ХКАТИ, у́хкаю, у́хкаєш, недок., У́ХНУТИ, у́хну, у́хнеш, док. 1. Вигукувати “ух”. “Ух, гарно! Ух, гарно!” – тільки ухає Христя, плещучи воду в розшарене личко (Панас Мирний); Я вхопила відро з водою та й линула їй [Палажці] ..
Словник української мови у 20 томах
ухати —
БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.
Словник синонімів української мови
ухати —
У́ХАТИ, у́хаю, у́хаєш і У́ХКАТИ, у́хкаю, у́хкаєш, недок., У́ХНУТИ, у́хну, у́хнеш, док. 1. Вигукувати «ух». «Ух, гарно! Ух, гарно!» — тільки ухає Христя, плещучи воду в розшарене личко (Мирний, III, 1954, 349)...
Словник української мови в 11 томах
ухати —
Ухати, ухаю, -єш, одн. в. ухнути, -ну, -неш гл. Кричать, крикнуть: ухъ! Плачеш, плачеш, та й ухнеш. Ном. № 2397.
Словник української мови Грінченка