Орфографічний словник української мови

філоксера

філоксе́ра

іменник жіночого роду, істота

невелика комаха підряду попелиць, що паразитує на винограді та інших рослинах

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. філоксера — [ф'ілоксера] -рие, д. і м. -р'і  Орфоепічний словник української мови
  2. філоксера — ФІЛОКСЕ́РА, и, ж. Невелика комаха підряду попелиць, що паразитує на винограді та інших рослинах. Наприкінці минулого століття випадково завезена з-за кордону страшна комаха – філоксера – уразила виноградники (з наук.-попул. літ.); // збірн.  Словник української мови у 20 томах
  3. філоксера — -и, ж. Невелика комаха підряду попелиць, що паразитує на винограді та інших рослинах. || збірн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. філоксера — філоксе́ра (від грец. φύλλον – листок і ξηρός – сухий) сисна комаха родини хермесових. Шкідник винограду. Батьківщина – Америка. Поширена в Європі та Азії.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. філоксера — Філоксе́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. філоксера — ФІЛОКСЕ́РА, и, ж. Невелика комаха підряду попелиць, що паразитує на винограді та інших рослинах. Наприкінці минулого століття випадково завезена з-за кордону страшна комаха — філоксера — уразила виноградники (Наука.., 2, 1969, 47); // збірн.  Словник української мови в 11 томах