хорошунчик

хорошу́нчик

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. хорошунчик — див. вродливий; дитина  Словник синонімів Вусика
2. хорошунчик — ХОРОШУ́НЧИК, а, ч., рідко. Пестл. до хорошу́н. – Хіба вже я такий страшний? – Ти дуже милий, мій грізний хорошунчику. Але бог знає, що в тебе на мислі! (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
3. хорошунчик — -а, ч., рідко. Пестл. до хорошун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хорошунчик — ХОРОШУ́НЧИК, а, ч., рідко. Пестл. до хорошу́н. — Хіба вже я такий страшний? — Ти дуже милий, мій грізний хорошунчику. Але бог знає, що в тебе на мислі! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 477).  Словник української мови в 11 томах