хорошунчик

хорошу́нчик

-а, ч., рідко.

Пестл. до хорошун.

Значення в інших словниках

1. хорошунчик — хорошу́нчик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. хорошунчик — див. вродливий; дитина  Словник синонімів Вусика
3. хорошунчик — ХОРОШУ́НЧИК, а, ч., рідко. Пестл. до хорошу́н. – Хіба вже я такий страшний? – Ти дуже милий, мій грізний хорошунчику. Але бог знає, що в тебе на мислі! (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
4. хорошунчик — ХОРОШУ́НЧИК, а, ч., рідко. Пестл. до хорошу́н. — Хіба вже я такий страшний? — Ти дуже милий, мій грізний хорошунчику. Але бог знає, що в тебе на мислі! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 477).  Словник української мови в 11 томах