хрестити —
(дитину) тримати до хреста, вводити у віру <�хрест, закон>; (ім'ям) називати, нарікати, давати що; (іновірця) навертати, вихрещувати; (рукою, кого) класти хрест на, сов. осіняти хрестом; ЖМ. лаяти, п! ОХРЕЩУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
хрестити —
1. Здійснювати богослужіння Таїнства Хрещення; 2. Робити на комусь чи на чомусь знак хреста; знаменувати; класти хрест; 3. Бути хрещеним батьком чи хрещеною матір'ю
Словник церковно-обрядової термінології
хрестити —
ХРЕСТИ́ТИ, хрещу́, хре́стиш, недок. і док. 1. кого і без дод. Здійснювати над ким-небудь обряд хрещення. Спасибі запорожцям, і церков [церква] своя.
Словник української мови у 20 томах
хрестити —
хрещу, хрестиш і христити, хрищу, христиш. 1》 недок. і док., перех. і без додатка. Здійснювати над ким-небудь обряд хрещення. || Навертати іновірців у християнство через обряд хрещення. Хрестити ім'ям яким — давати ім'я при хрещенні, називати когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хрестити —
дурни́й піп хрести́в кого. Хто-небудь нерозумний, нерозторопний. — Дурний тебе, Левку, піп хрестив,— обурювався Лесь Якубенко (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
хрестити —
ХРЕСТИ́ТИ, хрещу́, хре́стиш. 1. недок. і док., перех. і без додатка. Здійснювати над ким-небудь обряд Хрещення. Спасибі запорожцям, і церков [церква] своя.
Словник української мови в 11 томах
хрестити —
Хрестити, -щу, -стиш гл. 1) Крестить (новорожденнаго), совершать крещеніе. Хрестять люде, хоч ся ще не уродило. Ном. 2) Крестить, осѣнять крестомъ. Пестить Горпина свою первістку.... аби прокинулось, аби поворухнулось — уже вона й коло колиски, і хрестить, і цілує. МВ. І. 97.
Словник української мови Грінченка