Орфографічний словник української мови

хула

хула́

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. хула — див. наклеп  Словник синонімів Вусика
  2. хула — ХУЛА́, и́, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує, кого-, що-небудь; осуда, ганьба. Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Т. Шевченко); Кому хвала – кому хула (Л.  Словник української мови у 20 томах
  3. хула — -и, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує кого-, що-небудь; осуд, ганьба. Нести хулу — ганити, ганьбити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хула — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм.  Словник синонімів української мови
  5. хула — ХУЛА́, и́, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує, кого-, що-небудь; осуд, ганьба. Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах