хула
ХУЛА́, и́, ж., книжн.
Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує, кого-, що-небудь; осуда, ганьба.
Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Т. Шевченко);
Кому хвала – кому хула (Л. Забашта);
Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевне б, репнуло від сорому й хули (В. Симоненко);
Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем .. І вже йому ні слава, ні хула Не зможе вік надборкати крила (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)