церковник —
ЦЕРКО́ВНИК, а, ч. 1. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
церковник —
-а, ч. 1》 заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). 2》 Представник духівництва, особа, що має духовний сан. || Той, хто обстоює і пропагує релігію, церковну ідеологію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
церковник —
ЦЕРКО́ВНИК, а, ч. 1. заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (Фр., VII, 1951, 61).
Словник української мови в 11 томах