1. Орфографічний словник української мови

церковник

церко́вник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церковник — ЦЕРКО́ВНИК, а, ч. 1. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  2. церковник — -а, ч. 1》 заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). 2》 Представник духівництва, особа, що має духовний сан. || Той, хто обстоює і пропагує релігію, церковну ідеологію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. церковник — ЦЕРКО́ВНИК, а, ч. 1. заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (Фр., VII, 1951, 61). Словник української мови в 11 томах