1. Великий тлумачний словник сучасної мови

церковник

церко́вник

-а, ч.

1》 заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.).

2》 Представник духівництва, особа, що має духовний сан.

|| Той, хто обстоює і пропагує релігію, церковну ідеологію.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церковник — церко́вник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. церковник — ЦЕРКО́ВНИК, а, ч. 1. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. церковник — ЦЕРКО́ВНИК, а, ч. 1. заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (Фр., VII, 1951, 61). Словник української мови в 11 томах