цокотати —
див. дзвеніти; звучати; цокати
Словник синонімів Вусика
цокотати —
ЦОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ЦОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. чим, об що, по чому і без дод. Підсил. до цо́кати¹. Аж ось чую – шамотить [Параска] босими ногами і стиха цокоче склянкою на блюдці...
Словник української мови у 20 томах
цокотати —
-очу, -очеш і цокотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 чим, об що, по чому і без додатка. Підсил. до цокати I. 2》 Видавати короткі дзвінкі звуки (про птахів, комах і т. ін.). 3》 розм. Говорити швидко, не вгаваючи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цокотати —
цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося!...
Фразеологічний словник української мови
цокотати —
Цокота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть, не цокочи́, не -кочі́ть і цокоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть, не цокоти́, -коті́ть або сокота́ти, сокоті́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цокотати —
ЦОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. чим, об що, по чому і без додатка. Підсил. до цо́кати¹. Аж ось чую — шамотить [Параска] босими ногами і стиха цокоче склянкою на блюдці… (Мирний, IV, 1955, 356)...
Словник української мови в 11 томах
цокотати —
Цокотати, -чу, -чеш, цокотіти, -чу, -тиш гл. 1) = цокати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. Левиц. І. 119. 3) Говорить быстро, высокими нотами.
Словник української мови Грінченка