чиноначальник

чинонача́льник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. чиноначальник — ЧИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник. А коли патріарх сей, Єремія на ім'я, сам приїхавши на Україну, ще й тут розібрав діло на місці і став рішучо по стороні братства та вийняв [забрав] його з власті владики...  Словник української мови у 20 томах
2. чиноначальник — -а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чиноначальник — ЧИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник.  Словник української мови в 11 томах