чорнота —
ЧОРНОТА́, и́, ж. 1. Якість за знач. чо́рний 1; чорний, темний колір чого-небудь. Лагідний спокій його несподівано був порушений табунцем напівголих, до чорноти засмажених сонцем хлопчаків (О.
Словник української мови у 20 томах
чорнота —
(-и) ж.; жрм. Те саме, що чорнуха. Блискучий жест під назвою "Купуйте бублики" <...> також претендував на одну з трьох премій, але з огляду на "чорноту" зображення персонажів і подій, що з ними відбуваються, удостоюється премії заохочувальної (Книжник, 2001, № 4).
Словник жарґонної лексики української мови
чорнота —
-и, ж. 1》 Якість за знач. чорний 1); чорний, темний колір чого-небудь. || Темрява, темний морок. 2》 заст., фам. Чорний народ; чернь (див. чернь 4)).
Великий тлумачний словник сучасної мови
чорнота —
ЧОРНОТА́, и́, ж. 1. Якість за знач. чо́рний 1; чорний, темний колір чого-небудь. Лагідний спокій його несподівано був порушений табунцем напівголих, до чорноти засмажених сонцем хлопчаків (Гончар, І, 1954, 494); // Темрява, темний морок.
Словник української мови в 11 томах