Орфографічний словник української мови

шенкель

ше́нкель

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шенкель — ШЕ́НКЕЛЬ, я, ч. Внутрішня, звернена до коня частина ноги від коліна до щиколотки, якою вершник управляє конем. Турок наче вріс в коня. Стиснув шенкелями (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
  2. шенкель — -я, ч. Внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки, якою він управляє конем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шенкель — ше́нкель (нім. Schenkel) внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки. Натиском Ш. коня посилають уперед.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. шенкель — ШЕ́НКЕЛЬ, я, ч. Внутрішня, звернена до коня частина ноги від коліна до щиколотки, якою вершник управляє конем. Турок наче вріс в коня. Стиснув шенкелями (Ю. Янов., IV, 1959, 69).  Словник української мови в 11 томах