Орфографічний словник української мови

шептати

шепта́ти

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шептати — (говорити пошепки) шепотати, пришіптувати, нашіптувати.  Словник синонімів Полюги
  2. шептати — Говорити пошепки, бубоніти, шушукати, шепотіти, шепотати, ід. шелестіти устами, (на вухо) нашіптувати, (з ким) шептатися, шушукатися, (- воду) дзюрчати, (від хвороб) П. ворожити, замовляти, заговорювати  Словник синонімів Караванського
  3. шептати — I шептатися, вишіптувати, нашіптувати, перешіптуватися, підшіптувати, шамрати, шемрати, шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися, шу-шу-шу ("А вони удвох шу-шу-шу"), шушукатися, шушушукати Фразеологічні синоніми: в обидва вуха шептати; шептати в ніс...  Словник синонімів Вусика
  4. шептати — див. шушукати  Словник чужослів Павло Штепа
  5. шептати — ШЕПТА́ТИ, шепчу́, ше́пчеш, недок. 1. що і без прям. дод. Говорити, вимовляти щось дуже тихо, пошепки. – Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Г. Квітка-Основ'яненко); – Господи,Боже! де ж твоя правда?.. – шепче Чіпка. – Де її шукати?.  Словник української мови у 20 томах
  6. шептати — шепчу, шепчеш, недок. 1》 перех. і неперех. Говорити, вимовляти щось дуже тихо, пошепки. || перен. Тихо шуміти, шелестіти, дзюрчати і т. ін. 2》 неперех., з ким, також зі сл. один до одного, між собою. Розмовляти тихо, пошепки; шептатися. 3》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шептати — ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст.  Словник синонімів української мови
  8. шептати — Шепта́ти, шепчу́, ше́пчеш, -чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шептати — ШЕПТА́ТИ, шепчу́, ше́пчеш, недок. 1. перех. і неперех. Говорити, вимовляти щось дужо тихо, пошепки. — Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Кв.-Осн., II, 1956, 196); — Господи, боже! де ж твоя правда?..— шепче Чіпка.— Де її шукати?..  Словник української мови в 11 томах
  10. шептати — Шептати, -пчу, -чеш гл. 1) Шептать. Тихо стало в хаті, тілько наймичка шептала: «Мати.... мати.... мати....» Шевч. 107. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. про тебе і в шпиталях шепчуть — говорятъ хвастливому. Ном. № 2584.  Словник української мови Грінченка