Орфографічний словник української мови

шомпол

шо́мпол

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шомпол — ШО́МПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. Ремо зацікавили рушниці вартових.  Словник української мови у 20 томах
  2. шомпол — -а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. || перев. у мн. Покарання, удари такими стержнями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шомпол — Шо́мпол, -ла; -поли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шомпол — ШО́МПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. Ремо зацікавили рушниці вартових.  Словник української мови в 11 томах