шомпол

ШО́МПОЛ, а, ч.

Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула.

Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Олесь Досвітній);

Солдати вийняли з гвинтівок шомполи (І. Багмут);

// перев. мн. Покарання, удари такими стержнями.

Тадик ніс відповідальність за військовий порядок – прописував, кому скільки дати шомполів (Григорій Тютюнник);

Нервовий повстанець, виснажений тяжкою долею, очевидно, вже до краю, зірвав сорочку і показав Щорсові сполосовану шомполами спину (О. Довженко);

Листоноша знепритомнів після двадцятого шомпола (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. шомпол — шо́мпол іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. шомпол — -а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. || перев. у мн. Покарання, удари такими стержнями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шомпол — Шо́мпол, -ла; -поли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. шомпол — ШО́МПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. Ремо зацікавили рушниці вартових.  Словник української мови в 11 томах