1. Словник української мови у 20 томах

шомпол

ШО́МПОЛ, а, ч.

Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула.

Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Олесь Досвітній);

Солдати вийняли з гвинтівок шомполи (І. Багмут);

// перев. мн. Покарання, удари такими стержнями.

Тадик ніс відповідальність за військовий порядок – прописував, кому скільки дати шомполів (Григорій Тютюнник);

Нервовий повстанець, виснажений тяжкою долею, очевидно, вже до краю, зірвав сорочку і показав Щорсові сполосовану шомполами спину (О. Довженко);

Листоноша знепритомнів після двадцятого шомпола (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шомпол — шо́мпол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. шомпол — -а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. || перев. у мн. Покарання, удари такими стержнями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шомпол — Шо́мпол, -ла; -поли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шомпол — ШО́МПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. Ремо зацікавили рушниці вартових. Словник української мови в 11 томах