шомпол
ШО́МПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула.
Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Досв., Гюлле, 1961, 60);
Солдати вийняли з гвинтівок шомполи (Багмут, Опов., 1959, 24);
// перев. у мн. Покарання, удари такими стержнями.
Тадик ніс відповідальність за військовий порядок — прописував, кому скільки дати шомполів (Тют., Вир, 1964, 394);
Нервовий повстанець, виснажений тяжкою долею, очевидно, вже до краю, зірвав сорочку і показав Щорсові сполосовану шомполами спину (Довж., І, 1958, 137);
Листоноша знепритомнів після двадцятого шомпола (Ю. Янов., II, 1958, 207).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шомпол — ШО́МПОЛ, а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. Ремо зацікавили рушниці вартових. Словник української мови у 20 томах
- шомпол — шо́мпол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шомпол — -а, ч. Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті, що заряджаються з дула. || перев. у мн. Покарання, удари такими стержнями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шомпол — Шо́мпол, -ла; -поли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)