Орфографічний словник української мови

шпонька

шпо́нька

іменник жіночого роду

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шпонька — ШПО́НЬКА, и, ж., діал. 1. Запонка. Нема шпоньки, нема й стрічки Комір зашморгнути... (П. Гулак-Артемовський). 2. Шпилька (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
  2. шпонька — -и, ж., діал. 1》 Запонка. 2》 Шпилька (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шпонька — ШПИ́ЛЬКА (металева голка з голівкою на тупому кінці), ПРИШПИ́ЛЬКА рідше, ШПО́НЬКА діал. Моя бесідниця.. набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Леся Українка); На схилах середніх Карпат замість стрічки чи шнурочка чоловіки та парубки вживають "шпоньки" (О. Воропай).  Словник синонімів української мови
  4. шпонька — Шпо́нька, -ньки, -ньці; шпо́ньки, -ньок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шпонька — ШПО́НЬКА, и, ж., діал. 1. Запонка. Нема шпоньки, нема й стрічки Комір зашморгнути… (Г.-Арт., Байки.., 1958. 140). 2. Шпилька (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах
  6. шпонька — Шпонька, -ки ж. Запонка. Мирг. у., Лебед. у.  Словник української мови Грінченка