шпуряти

шпуря́ти

дієслово недоконаного виду

шпурляти

діал.

Значення в інших словниках

1. шпуряти — див. кидати  Словник синонімів Вусика
2. шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ШПУРЯ́ТИ а́ю, а́єш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., чим, у що, діал. Протикати що-небудь чимось гострим, шукаючи щось.  Словник української мови у 20 томах
3. шпуряти — -яю, -яєш, недок., шпурити, -рю, -риш, док., перех., діал. Шпурляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпуряти — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал.. Шпурляти. Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Федьк., І, 1960, 101).  Словник української мови в 11 томах
6. шпуряти — Шпуряти, -ряю, -єш гл. = шпурляти. Ном. № 13420.  Словник української мови Грінченка