штурляти

штурля́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. штурляти — див. бити; штовхати  Словник синонімів Вусика
2. штурляти — ШТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, чим і без дод., розм. Те саме, що штовха́ти 1, 2. Через поріг штурляють Рязанця. Він з ціпком, важко волочить ногу (Яків Баш); І так торсав [Сивоок], бив Какору по жирних щоках, штурляв у груди...  Словник української мови у 20 томах
3. штурляти — -яю, -яєш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що штовхати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. штурляти — ШТОВХА́ТИ (короткими різкими рухами торкатися когось, чогось, відпихати від себе), ШТОВХА́ТИСЯ, ПХА́ТИ, ПХА́ТИСЯ, ШТУ́РХАТИ розм., ШТУ́РХАТИСЯ розм., ШТУРЛЯ́ТИ розм., ПОПИХА́ТИ розм., ПІДПИХА́ТИ розм., ТО́РСАТИ розм., ТУ́ЗАТИ розм., ТУСА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. штурляти — ШТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що штовха́ти 1, 2. Через поріг штурляють Рязанця. Він з ціпком, важко волочить ногу (Баш, П’єси, 1958, 39); І так торсав [Сивоок], бив Какору по жирних щоках, штурляв у груди...  Словник української мови в 11 томах
6. штурляти — Штурля́ти, -ля́ю, -єш гл. Толкать. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка