Орфографічний словник української мови

шурчання

шурча́ння

іменник середнього роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шурчання — ШУРЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шурча́ти і звуки, утворювані цією дією.  Словник української мови у 20 томах
  2. шурчання — -я, с., розм. Дія за знач. шурчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шурчання — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
  4. шурчання — ШУРЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шурча́ти і звуки, утворювані цією дією.  Словник української мови в 11 томах