Значення в інших словниках
-
ізолятор —
Изолятор — insulator — Isolator — 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. За аґреґатним станом електричні І. Поділяють на газоподібні, рідкі та тверді. Основні електричні х-ки І.
Гірничий енциклопедичний словник
-
ізолятор —
-а, ч. 1》 Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. 2》 Виріб для ізоляції та кріплення дроту. 3》 Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ізолятор —
ізоля́тор (франц. isolateur, від isoler – роз’єднувати, відокремлювати) 1. Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. 2. Виріб з фарфору, пластмас для кріплення струмонесучих проводів, шин та частин приладів.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
ізолятор —
В електротехніці — елемент для механічного з'єднання і одночасно — електричної ізоляції частин, які перебувають під напругою.
Універсальний словник-енциклопедія
-
ізолятор —
ІЗОЛЯ́ТОР (речовина, що не проводить електричного струму), ДІЕЛЕ́КТРИК, НЕПРОВІДНИ́К. Вона (слюда) широко застосовується в техніці як надійний ізолятор (з газети); У звичайних умовах сірка — діелектрик, а в екстремальних..
Словник синонімів української мови
-
ізолятор —
Ізоля́тор, -ра; -тори, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ізолятор —
ІЗОЛЯ́ТОР, а, ч. 1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику,— провідники і тіла, що не проводять електрики,— ізолятори (Нариси розв.прикл. електр..
Словник української мови в 11 томах