ґелґотун —
ҐЕЛҐОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто ґелґоче (перев. про гусей). Коли Ромка гостював у бабусі, то часто підгодовував довгошиїх ґелґотунів і намагався погладити їх м'які пухнасті голівки (із журн.); У Бразилії до школи віддають не лише дітей, але й... гусей.
Словник української мови у 20 томах
ґелґотун —
-а, ч. Який ґелґоче.
Великий тлумачний словник сучасної мови