вволити

во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. вволити — вво́лити дієслово доконаного виду виконати, задовольнити  Орфографічний словник української мови
2. вволити — Вволи́ти. Задовільнити чиєсь прохання. Однак “адміністрация“ не вволила єго волі (Б., 1895, 17, 4).  Українська літературна мова на Буковині
3. вволити — див. уволити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вволити — ВВО́ЛИТИ див. уво́лювати.  Словник української мови у 20 томах
5. вволити — Вво́лити, див. уво́лити  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вволити — ВВО́ЛИТИ див. уво́лити.  Словник української мови в 11 томах