Значення в інших словниках
-
вволити —
вво́лити дієслово доконаного виду виконати, задовольнити
Орфографічний словник української мови
-
вволити —
Вволи́ти. Задовільнити чиєсь прохання. Однак “адміністрация“ не вволила єго волі (Б., 1895, 17, 4).
Українська літературна мова на Буковині
-
вволити —
див. уволити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вволити —
ВВО́ЛИТИ див. уво́лювати.
Словник української мови у 20 томах
-
вволити —
во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).
Фразеологічний словник української мови
-
вволити —
Вво́лити, див. уво́лити
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)