випростувати

випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі. Починати виявляти повною мірою свої сили, здібності; сміливо, рішуче діяти. Гноблений, він (народ) випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці (М. Рильський); Де колишнє чайкою тужило, Ти зростаєш, світла наша сило, Розквітаєш в злагоді, в труді, Розправляєш плечі молоді (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. випростувати — ви́простувати дієслово доконаного виду випро́стувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. випростувати — Ви́простувати. Виправити, випрямити. ● Горбатого і могила не випростує. “Галичанинъ” накинув ся на своїх послів за вступленє до україньского клюбу на знаних услів’ях останними словами. Зве їх прямо зрадниками! — Горбатого і могила не випростує (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. випростувати — ВИПРОСТОВУВАТИ випрямляти, виструнчувати, розправляти, розпрямляти, вирівнювати.  Словник синонімів Караванського
4. випростувати — і рідко випростовувати, -ую, -уєш, недок., випростати, -аю, -аєш і рідко випростувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін. Випростати ноги — померти; здохнути. 2》 розм. Витягати, виймати що-небудь із чогось, з-під чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. випростувати — ВИ́ПРОСТУВАТИ див. випро́стувати. ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСТАТИ, аю, аєш, ВИ́ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
6. випростувати — ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док.  Словник синонімів української мови
7. випростувати — Випро́стувати, -стую, -стуєш; ви́простати, -таю, -таєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. випростувати — ВИ́ПРОСТУВАТИ див. випро́стувати. ВИПРО́СТУВАТИ і рідко ВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСТАТИ, аю, аєш і рідко ВИ́ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
9. випростувати — Випростувати, -тую, -єш сов. в. випростати, -таю, -єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. ніжки випростати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.  Словник української мови Грінченка