гачок

закида́ти / заки́нути ву́дочку (гачо́к, га́ка і т. ін.). 1. Обережно, натяками розвідувати, з’ясовувати щось. Здалека почала (Уляна): “Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно”. Знала, що батьки його (Тараса) чомусь проти мене; отож і закинула вудочку (І. Муратов); — І давно ви тут живете? — обережно закинула вудочку Інеса (Ю. Збанацький). 2. на кого—що, для чого. Домагатися кого-, чого-небудь, намагатися здійснити щось, заволодіти чимсь. Як і інші, комишанець нетерпляче жде цього табору, вже наперед закидав вудочку, щоб його призначили “організатором вогнища” (О. Гончар); Едвінові грозила руїна, і він, очевидно, закинув гачок на Ніну, котру вважав великою багачкою (І. Франко); (Степан:) Недарма на магазин закидаєш гака, недарма! Руки погріти хочеш? Не вдасться (М. Старицький).

лови́ти / злови́ти (пійма́ти, спійма́ти, взя́ти і т. ін.) на гачо́к кого. 1. Намагатися ошукати, перехитрити, ввести в оману когось. — Знаємо вас. Ловите довірливих дурників на гачок (І. Цюпа); Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (М. Коцюбинський); — За весь час (агент) піймав на гачок лише одного (Переклад С. Масляка); — Дай слово, що нікому не скажеш! — Та на цей гачок спіймати Костю було важко (І. Багмут). взя́ти на крюка́. Богачеві на одній з господарських нарад закинули: — Агроном. І беручкий… Коли б не взяв тебе самого на крюка! (П. Оровецький). 2. Дуже захоплювати, полонити чим-небудь (про якісь заняття, інтереси і т. ін.). О, медицина! Жаль до неї Сидить, як в дереві сучок, Коли ж непрошені хореї Мене впіймали на гачок (А. Малишко).

лови́тися (попада́ти, потрапля́ти і т. ін.) / упійма́тися (пійма́тися, попа́сти і т. ін.) на гачо́к чий, який і без означення. Давати, дозволяти себе ошукати, обдурити (перев. довірливо ставлячись до кого-, чого-небудь). Сташка наче ненароком натякала облюбованій нею “жертві”, що вона “щось знає” про нього. При цьому Стаха робила таку таємничу міну, що навіть серйозний хлопець ловився на цей гачок (Ірина Вільде); Богдан уловлює (все).., а Хворостенко зразу ж ловиться на гачок (М. Стельмах); Пані Шульжевич тільки тепер зрозуміла, що вона проговорилась, сама впіймалась на гачок (Ю. Збанацький); Не піймався на гачок (полковник Богун), а сам винищив аж два полки (П. Панч); Обережна, розумна людина не піймається на гачок пройдисвіта чи підлабузника (З газети); Він жив удома, допомагав справжнім французам, але не вберігся, попав на гачок (Ю. Яновський). попа́стися на ву́дочку. На цю вудочку попався Красін (Ф. Бурлака).

Значення в інших словниках

1. гачок — (загнутий металевий дротик) крючок, (лінія) розм. карлючка, закарлючка, завиток.  Словник синонімів Полюги
2. гачок — гачо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. гачок — (на одязі) гаплик; (великий) гак, ключка; (на письмі) заковика, закарлюка, закарлючка, кривулька; П. зачіпка, причіпка, ПРИВІД.  Словник синонімів Караванського
4. гачок — [гачок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. гачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до гак 1-3). Спусковий гачок — частина затвору вогнепальної зброї. 2》 Закручена лінія, завиток, розчерк у письмі. 3》 перен., розм. Зачіпка, причіпка під час розгляду чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. гачок — ГАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до гак¹ 1, 3. Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (І. Микитенко); – Тяжкі пологи .. – тихо відповів Олександр Іванович, шукаючи на вішалці вільного гачка повісити кепку (Б. Антоненко-Давидович).  Словник української мови у 20 томах
7. гачок — див. колючка; кривий  Словник синонімів Вусика
8. гачок — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий..  Словник синонімів української мови
9. гачок — Гачо́к, -чка́, на гачку́; гачки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. гачок — ГАЧО́К, чка, ч. 1. Зменш. до гак 1-3. Розмовляючи з чоловіком, Зося перестала вертіти гачком (Н.-Лев., І, 1956, 225); Б’ється бідна рибка на гачку (Коцюб., І, 1955, 470); Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (Мик., II, 1957, 298).  Словник української мови в 11 томах
11. гачок — Гачок, -чка м. ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123.  Словник української мови Грінченка