гачок —
гачо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гачок —
(на одязі) гаплик; (великий) гак, ключка; (на письмі) заковика, закарлюка, закарлючка, кривулька; П. зачіпка, причіпка, ПРИВІД.
Словник синонімів Караванського
гачок —
-чка, ч. 1》 Зменш. до гак 1-3). Спусковий гачок — частина затвору вогнепальної зброї. 2》 Закручена лінія, завиток, розчерк у письмі. 3》 перен., розм. Зачіпка, причіпка під час розгляду чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гачок —
ГАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до гак¹ 1, 3. Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (І. Микитенко); – Тяжкі пологи .. – тихо відповів Олександр Іванович, шукаючи на вішалці вільного гачка повісити кепку (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови у 20 томах
гачок —
див. колючка; кривий
Словник синонімів Вусика
гачок —
закида́ти / заки́нути ву́дочку (гачо́к, га́ка і т. ін.). 1. Обережно, натяками розвідувати, з’ясовувати щось. Здалека почала (Уляна): “Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно”.
Фразеологічний словник української мови
гачок —
ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий..
Словник синонімів української мови
гачок —
Гачо́к, -чка́, на гачку́; гачки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гачок —
ГАЧО́К, чка, ч. 1. Зменш. до гак 1-3. Розмовляючи з чоловіком, Зося перестала вертіти гачком (Н.-Лев., І, 1956, 225); Б’ється бідна рибка на гачку (Коцюб., І, 1955, 470); Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (Мик., II, 1957, 298).
Словник української мови в 11 томах
гачок —
Гачок, -чка м. ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123.
Словник української мови Грінченка