гірко

гі́рко на се́рці (на душі́) кому, у кого. Кому-небудь нестерпно прикро і хочеться плакати, ридати. Мотрі зробилося так тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не всиділа .. встала .. та так і залилася сльозами (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. гірко — гі́рко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гірко — 1》 Присл. до гіркий 1), 3). 2》 у знач. присудк. сл. Про відчуття гіркого смаку. 3》 у знач. присудк. сл. Про почуття прикрості, болю. 4》 розм. Уживається у знач. багато, дуже, сильно, важко. 5》 виг., розм. За народним звичаєм – вигук за весільним столом, що виражає прохання до молодих поцілуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гірко — ГІ́РКО. 1. Присл. до гірки́й 1, 3. Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками (М. Стельмах); Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Панас Мирний); І плаче гірко Ярославна В Путивлі-граді на валу (А. Малишко). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. гірко — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).  Словник синонімів української мови
5. гірко — Гі́рко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гірко — ГІ́РКО. 1. Присл. до гірки́й 1,3. Над водою гірко і п’янко пахло осиковими сережками (Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Гірко жилося Тарасові в рідній сім’ї через злидні та недостачі (Мирний, V, 1955, 309)...  Словник української мови в 11 томах