гірко

ГІ́РКО.

1. Присл. до гірки́й 1,3.

Над водою гірко і п’янко пахло осиковими сережками (Стельмах, Хліб.., 1959, 466);

Гірко жилося Тарасові в рідній сім’ї через злидні та недостачі (Мирний, V, 1955, 309);

І плаче гірко Ярославна В Путивлі-граді на валу (Мал., Звенигора, 1959, 36).

2. у знач. присудк. сл. Про відчуття гіркого смаку.

— Щоб не гірко було після пива, так купи їй медяничків (Кв.-Осн., II, 1956, 473).

3. у знач. присудк. сл. Про почуття прикрості, болю.

Важко матері, таке згадуючи: гірко та сумно на душі (Мирний, II, 1954, 83);

Що то за мука до нікого живого словечка не промовити — се дуже гірко (Стеф., III, 1954, 23);

То був у них веселий вечір, багато вони сміялися, хоч Крутоярові на серці було гірко (Собко, Біле полум’я, 1952, 273).

4. розм. Уживається у знач. багато, дуже, сильно, важко.

[Савка:] Кажу: чи не занедужав оце ти, Тимоше, що так гірко кашляєш? (Вас., III, 1960,64);

— Як не роблю гірко, а зимою, дивись, ізнов нічим ока запорошити. Ні в мішку, ні в горшку (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7).

5. виг., розм. За народним звичаєм — вигук за весільним столом, що виражає прохання до молодих поцілуватися.

Весілля… Всі дружно гукають: — Гірко!.. Гірко!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 253);

Тут «гірко» хтось давай кричать. Таке там почалося… При генералі цілувать Марину довелося (Воскр., Цілком.., 1947, 21).

Значення в інших словниках

1. гірко — гі́рко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гірко — 1》 Присл. до гіркий 1), 3). 2》 у знач. присудк. сл. Про відчуття гіркого смаку. 3》 у знач. присудк. сл. Про почуття прикрості, болю. 4》 розм. Уживається у знач. багато, дуже, сильно, важко. 5》 виг., розм. За народним звичаєм – вигук за весільним столом, що виражає прохання до молодих поцілуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гірко — ГІ́РКО. 1. Присл. до гірки́й 1, 3. Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками (М. Стельмах); Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Панас Мирний); І плаче гірко Ярославна В Путивлі-граді на валу (А. Малишко). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. гірко — гі́рко на се́рці (на душі́) кому, у кого. Кому-небудь нестерпно прикро і хочеться плакати, ридати. Мотрі зробилося так тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не всиділа .. встала .. та так і залилася сльозами (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
5. гірко — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).  Словник синонімів української мови
6. гірко — Гі́рко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)