гіркота

ГІРКО́ТА́, о́ти́, ж. Те саме, що гі́ркість.

Курить пилком і гіркотою віє Від давніх половецьких полинів (Дор., Тобі, народе.., 1959,37);

Не малий уже запас гіркоти збирався на душі (Вас., IV, 1960, 35);

Невдача з оповіданням уже так гостро не хвилювала, лишилась гіркота й утома та ще якесь почуття самотності (Донч., V, 1957, 514).

Значення в інших словниках

1. гіркота — гірко́та́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гіркота — -оти, ж. Те саме, що гіркість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гіркота — ГІРКО́ТА́, о́ти́, ж. Те саме, що гі́ркість. Курить пилком і гіркотою віє Від давніх половецьких полинів (П. Дорошко); Не малий уже запас гіркоти збирався на душі (С.  Словник української мови у 20 томах
4. гіркота — див. сум  Словник синонімів Вусика
5. гіркота — Гіркота, -ти ж. = гіркість. Це сіль сілка і гіркоти не має. Волч. у. Ніхто не може одібрати од перцю гіркоти. Грин. II. 322.  Словник української мови Грінченка