гіркота
ГІРКО́ТА́, о́ти́, ж.
Те саме, що гі́ркість.
Курить пилком і гіркотою віє Від давніх половецьких полинів (П. Дорошко);
Не малий уже запас гіркоти збирався на душі (С. Васильченко);
Невдача з оповіданням уже так гостро не хвилювала, лишилась гіркота й утома та ще якесь почуття самотності (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)