дотримувати

доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) (свого́) сло́ва. Виконувати свої обіцянки, зобов’язання. Курс теоретичної фізики він (Максим) здав на “відмінно”, хоч Федір додержав свого слова і ганяв Максима, як говорили студенти, по спіралі (Н. Рибак); — Я свого слова дотримав. Наші хористи ждуть вас, Іване Івановичу (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. дотримувати — дотри́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дотримувати — -ую, -уєш, недок., дотримати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Тримати кого-, що-небудь до певного строку. 2》 перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін. || Берегти, охороняти що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дотримувати — ДОТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Тримати кого-, що-небудь до певного строку. 2. перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
4. дотримувати — Дотримувати, -мую, -єш сов. в. дотримати, -маю, -єш, гл. Додерживать, додержать. — слова. Сдерживать, сдержать слово. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Ном. № 4520. Перестань, милий, долі нарікати, старайся тілько слова дотримати. Гол. І. 344.  Словник української мови Грінченка