дотримати

доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) (свого́) сло́ва. Виконувати свої обіцянки, зобов’язання. Курс теоретичної фізики він (Максим) здав на “відмінно”, хоч Федір додержав свого слова і ганяв Максима, як говорили студенти, по спіралі (Н. Рибак); — Я свого слова дотримав. Наші хористи ждуть вас, Іване Івановичу (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. дотримати — дотри́мати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дотримати — див. дотримувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дотримати — ДОТРИ́МАТИ див. дотри́мувати.  Словник української мови в 11 томах
4. дотримати — Дотримати см. дотримувати.  Словник української мови Грінченка