затягнути

затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) (на ши́ї). Ставити кого-, що-небудь у безвихідне становище; вдаватися до утисків, обмежень і т. ін. Знову народ у панській неволі опинився. Я думаю, що воно так: якщо відразу смикнути, то воно чуть, а якщо потрошку затягати петлю, то його мало й помітно (Б. Грінченко); Знала вже глитайську вдачу жінка — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (О. Донченко); Хитрий Гилак затягував зашморг на Дорощуковій шиї і переконував, що польський панок робив би те значно гірше (М. Ю. Тарновський). затя́гується петля́ (за́шморг). — Значить, затягується петля,— говорив Аркадій Павлович, думаючи зараз про своїх заклятих ворогів (А. Шиян).

затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) своє́ї (своє́). Настирливо повторювати те саме. — Так що ж ми будемо робити з цими... як їх? з мозаїками? — знову затяг своєї власник кабінету (П. Загребельний); Схаменіться, доки не пізно. Схаменіться, коли не бажаєте, щоб Баржак у петлю вас завів,— знову затягнув своє Хлопєшка. Ще вихід є! (О. Гончар).

не затя́гнеш во́локом (нали́гачем, на моту́зці і т. ін.) кого і без додатка. Хто-небудь неподатливий на умовляння бувати десь; дуже сором’язливий; упертий і т. ін. — От кому щастить! — підморгнув (Юхим). — Самі дівчата в хату приїздять! А тут і волоком не затягнеш... (М. Зарудний).

проковтну́ти (затягти́, затягну́ти) язика́ (язи́к). Зробитися мовчазним, замовкнути. Вчений музика тут-таки пожалував, що не проковтнув язика, а язик тим часом зовсім розперезався і наплів сім мішків вовни щодо експансії глухих музикантів, яких породив і розбестив мікрофон (А. Крижанівський); Ярина злякано глянула на нього (міліціонера), примкнула сполохані вії, притулилась до коня. — Ви, громадяночко, може проковтнули язик? (М. Стельмах); Хоч би слово сказав, а то затягнув язик і мовчить (І. Цюпа). проковтну́ти язики́. — Цить-бо,— урвав пісню бандит.— Сказав же: проковтніть язики (І. Муратов). затягну́ло язика́ кому, безос. Затихли тости і промови, Всім затягнуло язика (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. затягнути — (позичити): набрати, взяти [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. затягнути — затягну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. затягнути — Затягну́ти. Взяти, отримати (про позику, кредит). Та ще і та перепона, що член, не сплативши одної позички, не має права затягнути другу позичку (Б., 1895, 2, 2); Ухвалено призволити черновецкій громаді затягнути позичку 65.  Українська літературна мова на Буковині
4. затягнути — див. затягати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. затягнути — ЗАСМО́КТУВАТИ (перев. про воду, болото, трясовину і т. ін. — вбирати в себе, вниз, всередину чогось), ЗАСИСА́ТИ, УСМО́КТУВАТИ (ВСМО́КТУВАТИ), ПРИСМО́КТУВАТИ, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ. — Док.  Словник синонімів української мови
6. затягнути — ЗАТЯГНУ́ТИ див. затяга́ти¹.  Словник української мови в 11 томах