збочити

збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона (Регіна) домагається зміни напрямку (газети)... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І. Франко); Система гріхів створює також своєрідну “огорожу”, що оберігає віруючого від небезпеки збочити з оптимального шляху самовдосконалення (З журналу).

Значення в інших словниках

1. збочити — збо́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збочити — див. збочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збочити — Збо́чи́ти, збо́чу́, збо́чи́ш, збо́ча́ть; не збоч, збо́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. збочити — ЗБО́ЧИТИ див. збо́чувати.  Словник української мови в 11 томах
5. збочити — Збочи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Уклониться въ сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. І. 120. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка