збочити —
збо́чити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
збочити —
див. збочувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збочити —
збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона (Регіна) домагається зміни напрямку (газети)... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І.
Фразеологічний словник української мови
збочити —
Збо́чи́ти, збо́чу́, збо́чи́ш, збо́ча́ть; не збоч, збо́чте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
збочити —
Збочи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Уклониться въ сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. І. 120. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка