зросити

зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар).

зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) (вла́сною (своє́ю)) кро́в’ю зе́млю (шлях). Бути пораненим або вбитим у боротьбі з ким-, чим-небудь. Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер двадцятишестирічному Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Н. Рибак); Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник).

Значення в інших словниках

1. зросити — зроси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зросити — див. зрошувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зросити — ЗРО́ШУВАТИ (насичувати землю вологою), ЗВОЛО́ЖУВАТИ, ОРОША́ТИ, ОБВО́ДНЮВАТИ, ОБВОДНЯ́ТИ (створюючи штучні водоймища); ДОЩУВА́ТИ (поливати посіви за допомогою спеціальних машин). — Док.: зроси́ти, зволо́жити, ороси́ти, обводни́ти.  Словник синонімів української мови
4. зросити — Зроси́ти, див. зро́шувати  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зросити — ЗРОСИ́ТИ див. зро́шувати.  Словник української мови в 11 томах
6. зросити — Зросити, -ся см. зрошати, -ся.  Словник української мови Грінченка