зупин

нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (упи́ну, спи́ну і т. ін.) кому, чому і без додатка. Не можна спинити, стримати, угамувати і т. ін. кого-, що-небудь у діях, вчинках, вияві чогось. Біжать воркуючи струмки До повноводної ріки І там збивають жовту піну, — З гори струмкам нема зупину (М. Шпак); Нема впину вдовиному сину (М. Номис); Усі знали, що Єремії нема впину, нема закону.., коли він розлютується (І. Нечуй-Левицький); (Мар’яна:) Козаки не так люблять! Козак коли побачить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору (котру) покохав (С. Васильченко); Летять огні у чорну путь, немає тим огням упину (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. зупин — зупи́н іменник чоловічого роду у складі фразеологічних зворотів  Орфографічний словник української мови
2. зупин — -у, ч.: Нема (не було) зупину кому, чому — не можна зупинити, спинити кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зупин — ЗУПИ́Н, у, ч.: Нема́ (не було́) зупи́ну кому, чому — не можна зупинити, спинити кого-, що-небудь. — Тепер нашому братові нема зупину, бойове хрещення пройшли і підем по Україні,— скинувши шапку , під якою парувало сивувате волосся...  Словник української мови в 11 томах
4. зупин — Зупи́н, -ну м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181.  Словник української мови Грінченка