зупин

ЗУПИ́Н, у, ч.: Нема́ (не було́) зупи́ну кому, чому — не можна зупинити, спинити кого-, що-небудь.

— Тепер нашому братові нема зупину, бойове хрещення пройшли і підем по Україні,— скинувши шапку , під якою парувало сивувате волосся, нахвалявся мінометник Платон Спиридонович Горілий (Шер., В партиз. загонах, 1947, 50);

Біжать воркуючи струмки До повноводої ріки І там збивають жовту піну, — З гори струмкам нема зупину (Шпак, Вибр., 1952, 95);

*Образно. «Повстаньте, гнані і голодні робітники усіх країв!» І люд, випростуючи спину, підводив радісне чоло, і свіжій силі ні зупину, ані кордонів не було (Уп., Вірші.., 1957, 122).

Значення в інших словниках

1. зупин — зупи́н іменник чоловічого роду у складі фразеологічних зворотів  Орфографічний словник української мови
2. зупин — -у, ч.: Нема (не було) зупину кому, чому — не можна зупинити, спинити кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зупин — нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (упи́ну, спи́ну і т. ін.) кому, чому і без додатка. Не можна спинити, стримати, угамувати і т. ін. кого-, що-небудь у діях, вчинках, вияві чогось.  Фразеологічний словник української мови
4. зупин — Зупи́н, -ну м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181.  Словник української мови Грінченка