зупинений

ЗУПИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зупини́ти.

Панас Юрійович сіпнув головою, наче кінь, зупинений на бігу (Жур., Звич. турботи, 1960, 22);

Дніпро, бетоном зупинений, Напружує силу води (Дор., Серед степу.., 1952, 51);

// зупи́нено, безос. присудк. сл.

Мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій дільниці робіт — тиша та цвірчання цикад (Гончар, Тронка, 1963, 286).

Значення в інших словниках

1. зупинений — зупи́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зупинений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зупинити. || зупинено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови