зупинений

зупи́нений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до зупинити.

|| зупинено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. зупинений — зупи́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зупинений — ЗУПИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зупини́ти. Панас Юрійович сіпнув головою, наче кінь, зупинений на бігу (Жур., Звич. турботи, 1960, 22); Дніпро, бетоном зупинений, Напружує силу води (Дор., Серед степу.., 1952, 51); // зупи́нено, безос. присудк.  Словник української мови в 11 томах