каркати

не ка́ркай. Уживається в розмові як застереження від чогось небажаного. — Ой, погосподарює він (пан) лозою по наших спинах. — Не каркай! — Минулось панське царство (М. Стельмах); — Тут усі мокрі, пане поручику, а як наб’ють морду, то ще мокріші будуть. — А ти не каркай (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. каркати — ка́ркати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. каркати — див. ганьбити; говорити; кричати; лаяти  Словник синонімів Вусика
3. каркати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що крякати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. каркати — Аю, -аєш, недок. Накликати щось.  Словник сучасного українського сленгу
5. каркати — (-аю, -аєш) недок.; мол.; зневажл. Говорити. ПСУМС, 31.  Словник жарґонної лексики української мови
6. каркати — КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо — кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше), КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИ розм., КАВЧА́ТИ розм. (про ворон). — Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути (кру́кнути), кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В.  Словник синонімів української мови
7. каркати — КА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що кря́кати 1, 2. Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Смолич, Мир.., 1958, 464); — Нема тепер радості на світі… Нема і не скоро буде. — Не каркай, лиховісний! (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 165).  Словник української мови в 11 томах