кипень

ки́пнем (ки́пенем) кипі́ти. 1. Здійснюватися, відбуватися дуже енергійно, з великою силою, інтенсивністю. А на безмежних ланах колгоспу-мільйонера “Нове життя” насправді кипнем киплять не вщухаючи найрізноманітніші роботи (Є. Кротович). 2. Вирувати, клекотіти. Вік короткий, треба жить! Хай гуде земля під нами й Січа кипенем кипить (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. кипень — ки́пень іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кипень — див. окріп; холод  Словник синонімів Вусика
3. кипень — див. кипінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кипень — Пню. 1. розм. Те саме, що окріп. 2. перен., рідко. Біла піна на воді під час її бурхливого вирування, а також кипіння. Як відшаліє безголосий кипень, чи впустиш, Боже, в царствіє твоє? (П-1:62).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. кипень — КИ́ПЕНЬ див. ки́пінь.  Словник української мови у 20 томах
6. кипень — ОКРІ́П (кипляча або дуже гаряча вода), КИП'ЯТО́К, КИ́ПІНЬ (КИ́ПЕНЬ) розм., ВАР розм., КИП'Я́Ч розм. рідко. На вогні закипів казанок з окропом (П. Панч); Жовніри.. почали черпати з казанів окріп та поливати їх зверху кип'ятком (І.  Словник синонімів української мови
7. кипень — Ки́пень, -пню, -пневі, -пнем; ки́пні, -пнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кипень — КИ́ПЕНЬ див. ки́пінь.  Словник української мови в 11 томах
9. кипень — Кипень, -пню м. Кипятокъ. Кипнем її... спарив. О. 1862. V. 85.  Словник української мови Грінченка